Для голосування необхідно авторизуватись

“ТЯНЮ”

(!)

    Чай,

    Як ліки..,

Що прагнуть

            Здоров’я

І… тіла дихання

                Живе,

   Бо в цьому —

Мистецтво,

Як думка творіння,

 Що є натуральне

               Й святе,

   Де таїнство було —

У волхвів і мольфарів..,

                     Забуте,

              Затерте,

     Загублене,

  Знищене —

В фарм-концернів

     Політиці зла,

Що ліки провадять —

На згубу й споживу,

В політику кожного

            Дня,..

Але ще є знання,

Як відголос Роду,

    Щоби насолоду

   Сприймати свого

                     Почуття —

      У кожнім ковтку,

Того чаю простого,

           Трав’яного,

Яким знаєм секрет —

     Дома, з медом,

                 Пити,..

     Вгощатись,

  Лікуватись,

       Грітися,

Кайфувати

       І жити…
—————————————————-

29.09.2020;  Paris (C.P)

—————————————————–

(!) 
 “Тяню” , «Тянау»   — “золотий eлiксир” ,  (яп. 茶の湯 тя но ю)
———————————————————————————–

 Китайська чайна церемонія ( «гунфу-ча» )  — “золотий eлiксир”

 

Традиційна чайна церемонія називається «гунфу-ча», де останній склад перекладається як «чай», а перші два — «вище мистецтво».

 

Приблизно, десь  V в. до н. е., Лао-цзи запропонував ритуал з чашкою “золотого еліксиру”.

 

Цей ритуал процвітав в Китаї багато століть, аж до монгольської навали, де японці вже взяли свій традиційний  ритуал “Чайної церемонії”  з   Китаю і дали їй назву  Тянау  (яп. 茶の湯 тя но ю), або дослівно “Тяною”,.. під якою вона широко відома у світі, як чайнe мистецтво спілкування (Тянау, Тяню).

 

 ТЯНОЮ — Японська чайна церемонія (Тяню)

Чайна церемонія (яп. 茶の湯  тя но ю), «шлях чаю», мистецтво чаю» (茶道 садо:, тядо:) — специфічна ритуалізована форма спільного чаювання, створена в середні століття в Японії і по теперішній час культивована в цій країні.

З’явившись спочатку, як одна з форм практики медитації ченців-буддистів — стала невід’ємним елементом японської культури, тісно пов’язана з багатьма іншими культурними явищами.

Священик Іккю Содзюн( 1394-1481), настоятель храмового комплексу Дайтокудзі в Кіото, навчив чайної церемонії свого учня Мурата Дзюко (Сюко).

Останній розвинув та перетворив чайну церемонію в ритуaл і навчив її проведенню колишнього сьогуна Асікага Йосіміцу, давши, таким чином — традиції «путівку в життя».., як і в більшості країн, в Японії все, що приймалося зaзвичай у правителя (навіть відійшовшoгo від справ), тут же входило в моду у підданих.

Мурата слідував покладеної, в основі церемонії, ідеї «вабі» – прагненню до простоти і природності, почасти, на противагу пишності і розкоші самурайських «чайних турнірів».

Він об’єднав чотири основні принципи чайної церемонії:

гармонія (和  —   ва),

             шанобливість (敬  —   Кей),

 чистота (清  —   сей)

               і тиша, спокій (寂  —   дзяку).

Подальший розвиток чайної церемонії забезпечив Дзео Такено (1502-1555).

Він почав використовувати для церемонії спеціальну будову  —   чайний будиночок (тясицю), якому, відповідно до принципу «вабі», був наданий вигляд селянського будинку з солом’яним дахом.

Він же ввів у вживання, в церемонії, керамічний посуд грубої роботи…

======================================

1
Поділитись...

Автор публікації

167
Пенсіонер
Коментарі: 40Публікації: 146Реєстрація: 12-04-2022

Золоте перо

Достижение получено 15.07.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Коментувати