Для голосування необхідно авторизуватись

Вчителю

На білому ще аркуші паперу
Життя писало нам свій заповіт:
Вклонися низько Вчителю своєму,
І побажай дожити до сто літ.

Бо досвід цей завжди неоціненний –
Щороку в душах сіяти добро.
І, хоча, часто він іде по терню,
Та випромінює лиш світло і тепло

В його душі не криється лукавство –
Бо ділить серце порівну, на всіх.
Нехай малечі все на світі вдасться,
Але один у нього тільки гріх.

Себе не любить. Все лише для школи,
Живе лиш нею, ділить зарплатню,
Не країть часу для сім’ї, відколи
Він має в школі точно ще одну.

Малі бешкетники, а чиїсь онучата,
Таврують шлях свій, лупають скалу,
Щоби колись на ноги твердо стати
І вчителеві дарувать хвалу.

Бо тільки він один сьогодні встояв,
Не зрікся буднів і зберіг добро.
І правда ця на світі буде доти,
Допоки ми за неї стоїмо.

Бо ВЧИТЕЛЬ – це такая, люди, зброя,
Що жоден час не владний зупинить.
Коли життя мене спитає, хто я?
Учителем в майбутнє день стоїть.

Через віків столітні мемуари
Ми напишім на аркуші оде:
УЧИТЕЛЬ – ВІН НЕ ПОТРЕБУЄ СЛАВИ.
НАСПРАВДІ, ВЧИТЕЛЬ – ТО СВЯТЕ.

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 6 днів

Любов

12
Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 07-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 13.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати