Тамує вечір спрагу — п’є туман
І вишиває зорями по небу.
Горне в обійми кубелечко хмар,
Для Місяця вирішує делему.
Октави неба нотами пливуть —
То Вечір ніжно пише піктограму.
І вирушає Муза знову в путь —
Роздати Щастя людям всім по граму.
Комусь Веселку, іншим Перевал,
Для когось — Сонце квітне у зеніті…
Життя сторінку перегорнем там,
Де вже дорослі нас чекають діти.
Їм теж черпати досвід з джерела
І вишивати Долі вихиляси.
Вечірнє небо спокій застеля —
У сон для рідних посилає шастя.