Ніжні руки вічності
Знаками магічності
Розмовляють в темряві
Пошепки, без слів.
Крізь тлінність до нетлінності
Посеред псевдоцінностей
Ми йдемо крізь ночі,
Ми йдемо крізь дні.
Відчуття містичності,
Зір афористичність,
Спів цикади сплетені
В цільне полотно.
Чую «кар» пророчий,
В вечірній час зурочний,
Лет птаха чорнокрилого
Бачу крізь вікно.
Пташки спів уранішній,
І думки про завтрашнє,
Щось в душі незнане ще
Спати не дає.
Тебе щомиті згадую,
Про тебе думка радує.
Життя твоє розгадує
І вдячна, що ти є.
Автор публікації
Життя - експромт.
