Для голосування необхідно авторизуватись

Війна…

Я довго намагалася знайти слова
Щоб виразить всю лють, що відчуваю.
До підлої кривавої імперії зла,
яка себе росією так гордо називає.

Падлюки ви, і нелюди погані
В 4 ранку вдерлися в мій дім
У Києві, і Харкові й Малій Рогані
Усюди було чути й видно сильний дим.

Збудили на світанку маму і дитину,
стріляли всюди по домівках “Гради” й “Смерч”.
Скажи, ти після цього схожий на людину
Коли несеш з собою кляту смерть?

Ми жили мирно, ніхто з нас воювати не хотів.
Аж поки не прийшли нас визволяти нащадки здичавілих путінських катів.
Та після цього кожен взяв у руки зброю,
щоб захистити маму, жінку, діти, рідний дім.

Ви думали, вас з квітами чекаєм?
І хлібом-сіллю будем пригощать?
Ми танки голими руками зупиняєм
Й до смерті будем Україну захищать!

Ми всі тут, всі, від Заходу до Сходу,
Єдиний, вільний і один народ.
А ви, в своїй московії ганебній
Трясучись, боїтесь відкрити рот…

Усе, що вмієте – стріляти і вбивати,
нахабно криючись за спинами дітей.
В пологовий летить авіабомба…
ви після цього схожі на людей?!

Кого там нищите? Нацистів, ворогів?
Вже вбили ненароджене, і не одне дитя.
І знайте, що життя – це бумеранг,
нехай у сні до вас приходить немовля.

Ні! Ви не люди, вбивці ви,
у вас немає нічого святого.
Поплічники лихого сатани,
що там сидить у бункері убого.

Сидить, боїться за своє життя,
і там тихенько казиться із люті.
Йому уже не буде вороття,
і щосекунди клянуть його люди.

Вам теж, катюги, прощення не буде
Бо кров’ю залили ви землю нашу.
Прийшли сюди, залізли в Україну,
і грузом 200 до єдиного повернетесь у рашу.

Повернетесь додому, у мішках,
там мамки ваші навіть не заплачуть.
Умер та й вмер,
от тільки жаль що “дєнєг не заплатять…”

Їм більше жаль, що інстаграму в них нема,
і ліптона, фейсбуку, спотіфая.
А те, що брешуть – не біда,
і кожен писок тихо закриває… щоб не образити “царя”.

Життя він ваші ставить у ніщо,
по горло вже у крові захлинувся.
Сидіть і далі, вірте в це лайно,
хай хоч би хтось із вас та й перевзувся.

Та ви раби – тут годі й говорити,
ними вродились, ними й помрете!
Зробіть хоч спробу свої очі привідкрити,
але ж ні… Самі себе в могилу женете.

Вам світ волає, щоб відкрили вуха,
так й далі сидите… сліпі раби.
Оскаженілі, кричите щодуху:
“Бєндєровци – кати, бєндєровци – кати!”

Це ви прийшли нас визволяти??
О, ні, не треба… ситі вашим миром.
Весь світ кричить: “москалю, геть іди!”
Той наглий знову лізе, мов лавина.

Вам не відмитись від московського клейма,
не стерти кров дитячу з ваших кігтів.
Себе спасайтє з власного дєрьма!
А ми і далі будем жити – вільні!

Ми з вами різні, зрозумійте – різні
Ніколи не були й не будемо братами.
Себе малюєте як сильні й грізні,
насправді ж руzzькі Ваньки просяться до мами.

Мєня сюда послалі… я нє знал…
Говорите як мантру кожен.
Сволоти…влучили у житловий квартал!
Скажіть це мамі, що дитя живим знайти не може.

Цінуєм спокій, любимо свободу
Та тільки Україна – то святе,
не знаєш броду – то не лізь у воду,
тут за своє дитина битися буде!

Запам’ятайте, прощення вам не видати,
ви не на тих напали, тут панує воля.
Гріхи вже ваші ніяк оправдати,
згниєте як сміття – така московська доля!

У нас є все, повстанемо з руїни
Мов фенікс, з попелу відродимось сповна.
росія як стояла на колінах,
так ляже в землю й вигорить дотла.

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

KATРЯ

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 08-04-2022

Коментувати

Думок на тему “Війна…”