Для голосування необхідно авторизуватись

Війна

Настав світанок, як звичайний день…

Прокинулась збиратись на роботу.

Та телефон усе кричав ‘дзелень-дзелень’

І серце як відчуло страшну ноту…

 

Там безліч повідомлень, страху й сліз,

Цю паніку й безвихідь не забути:

“Війна, бомблять, горить, це чути скрізь!”

Війна! Війна? Не можна це збагнути!

 

А син ще спить, ще бачить гарні сни.

Спить міцно й безтурботно, ще хвилина…

– Вставай, мій любий, маму обійми…!

А кров кипить, – яка ж пуйло скотина!

 

Сказати треба “почалась війна”,

А слів нема, та це ж лише дитина…

І кожна мама, вірю, що сама

Пішла б прибити винну ту ‘тварину’!

 

Цей день, як вічність, а за ним ще дні…

Летять ракети в рідне наше місто!

Вся Україна плаче, все як уві сні,

Весь світ повстав проти одного терориста.

 

Знову тривога, укриття, ніч у підвалах

Тремтіння стін, землі, дитячий плач.

Щодня ночівля у метро та на вокзалах…

Не здатна на таке людина, то – палач.

 

Я вірю в перемогу, правда з нами!!!

Добро ж завжди перемагає ‘темноту’.

Настане день, коли прийду до мами:

– Мамуль, перемогли! Ми вдячні ЗСУ!

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

SvitlanaRud

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 21-04-2022

Коментувати