Для голосування необхідно авторизуватись

  «Вільний»

Стогін мій розбуди,

Я вільний, знесилений звір,

Янгол у затінках самого себе,

Картаючий раб на долю рабів.

 

Ховаючи душевні муки, зриви і принади,

Ти мусиш йти, вставати, падаючи,

Не маєш права бути ти слабким в цей ранній час,

Бо вже чекають там на тебе ті, хто впав.

 

Чекають ті. що мріють розчавити нас,

Що мріють розірвати серце навпіл,

Й при цьому посміхатись в віччі,

Триччі не відрікайся від Святого ти Письма

І йди на заздрість тим, позаду хто лишився в злиднях…

 

Вільний! І вільна доля чекає нас у каятті,

Невільників же втопиться безодня у власному безчинстві,

Не відволікайся! Просто йди  –

Твоя дорога вже написана на зорях.

 

Не хочеш ліпшої, бо іншої нема,

Не треба іншої, п’яній від болі,

Що нам всім нарекла… знести свої тортури,

Стерпіти крик душі в очах німій розлуці.

 

Скрежіт на зубах сповіщує про втому,

Але не піддавайся спокусам хибним, що стануть при дорозі,

Поводирем ти мусиш бути для сліпців,

Не сперечайся, не буде з того користі нікому.

 

Просто йди… й дивись під ноги!

Не розшиби душі в пилу і крові,

І не вкради останні сподівання тих, хто вірить,

Хто не зрадив долі…

Й полишив світ в буденному вбранні чистих чеснот…

 

01.05.2014

1
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Олекса Доброгорський

24
Поет, музикант, мислитель. «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс "Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше." В.С. Стус
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 22-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 22.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати