Сховалося сонце, спускаються роси.
Тумани над ставом споліскують коси
вербові.
Кущі за колосся чіпляють шипами,
І ягоди сизі стікають сльозами
тернові.
Сполохано перепел крикнув спросоння,
Пташа перегрілось в житах на осонні
за днину.
Цвірінькають коники, скачуть прудкіше,
Зникають у травах і слухають тишу
хвилину.
Всіх псів-охоронців приспала дрімота.
Нічні матіоли дурманом з-під плоту
дворами.
Зчудовано місяць спілкує до пари,
І шляхом чумацьким мандрують Стожари
над нами.