Путівець обкатали до лиску.
Зовсім поряд село від села.
Поспіша хтось, бо пізній вже присмерк.
Попід лісом дорога лягла.
Обернися назад, за тобою
Сипле місяць, цей красень блідий,
На зелену смерекову хвою
Діамантовий пил голубий.
На поля, на дороги, на стріхи
Накидає сріблясту канву.
Для його забаганки, для втіхи
Так морозить цю сніжну зиму.
В кожушині із льоду цямрина,
Журавель на розпутті рипить.
Якщо є в тебе зайва хвилина,
Зупинись, озирнися на мить.
Перехопить від розкоші світу,
Зачарує і розум і зір.
Як до тебе другі прозеліти,
У всесвітнє чаклунство повір.
Думок на тему “Віра Балацька-Полинцева. Путівець обкатали до лиску”
Спасибі. Отримала насолоду від читанння. Дуже гарно. Ви молодець. Чарівна лірика.