В донецькому степу смарагди трав,
В далеких вибалках кують зозулі.
Враз чорний дим, і обрій запалав,
Горять машини, час шматують кулі.
Повітря знову пострілами рве,
І друзі вже летять на допомогу.
Та під ногами твердь земна пливе,
Стіка життя по краплі на дорогу.
Чужії сльози, горе, все дарма.
Для нових жертв нові відлиють кулі.
А на землі тих хлопців вже нема.
Лиш в вибалках роки кують зозулі.
Вони пішли, в очах померк цей світ
І з ним життя для щастя, для любові.
А вітер обміта травневий цвіт.
В степах донецьких пахощі бузкові.
Травень 2014 р.