В моєму краї звичаїв багато,
Яких немає в багатьох столиць.
В церквах молились у неділю й свято,
А в будні дні ходили до каплиць.
Не до великих кам’яних і пишних,
До білених глиняних капличок.
Людина біля них стояла поряд,
А прихист був для образу й свічок.
Такі за плотом ґазди будували,
Щоб міг там помолитись і сусід.
Від часу сірі вздовж шляхів стояли,
Дощами змиті, берегли від бід.
Худобу ввечір гонимо від річки.
В малих і клопіт менший, сміх дзвенить.
Горять свічки всередині каплички,
В хустині темній жіночка стоїть.
Хвилина з Богом. Полум’я колише.
Ця жінка після денного труда.
Гучними надто в присмерковій тиші
Здавались наша мова і хода.