З гілля роса на землю крапа,
Туман заплавами загус.
Ліниво по воді чалапа,
В заплавах ходить чорногуз.
Коли ж прогріються тумани
Й кульбаби жовті на лужку,
Як вище сонце в небі стане,
Бджола в смугастім кожушку
Візьметься зрання до роботи,
Злетить на квіти запашні.
І шурхотітимуть у травах
Обсохлі крильця комашні.
Червоне «сонечко» у крапку
На світлих прожилках листка,
Напівпрозорі в світлі бабки –
Стеблинкам ноша не тяжка.
Ця дивна пам’яті магічність,
Де світ твій сяє й миготить,
Карбує чари ті у вічність
Хвилину кожну, кожну мить.
Дбайливо знизує разки
Тих давніх вражень, давніх мрій.
Там не зруйновано містки,
Там захід в хмарці золотій.