Зупиняється час, зупиняється,
В ранній спогад назад повертається.
Де ще кучері в’ються над скронями,
Зорі падають – ловиш долонями.
Твоя доля не плаче, всміхається,
На веселці із квітів гойдається.
Там, де бідами сни не сполохані,
І не стукають в двері непрохані.
Там, де вітер не студить – торкається,
Сонця жар у серпанку ховається.
Де пробігти – одне задоволення,
А вершини існують для скорення.
Гірко совість ночами не кається
І від слова свого не зрікається.
Там далеко, не січена ранами,
Лине птахом душа над туманами.
Зупиняється час, зупиняється
І назад у минуле вертається.