Для голосування необхідно авторизуватись

Віршована казочка про хвацького Мурчика

Десь у нашого кота, геть пропала муркота

Навіть віскасу не хоче, і до діток не муркоче.

Зовсім долі вуса виснуть, ну от як з таким не скиснуть…

Та що ж трапилось з Мурком, з нашим радості клубком?

 

І його сусідка знизу, біла кішечка Маркіза

Теж сумує і не спить, на балконі все сидить.

Бо приводять їй сіамця, гонористого іспанця…

Й не пускають до Мурка, разом гратись у клубка.

 

Та рудий Мурко не з тих, хто здається в один дих!

Справді мужнього кота, не залишить муркота

Не дарма Кота в чоботях, подивився він в суботу!

Спритна блискавка руда, вже з балкону заліта…

 

Вушка й хвостика Маркізи, він грайливо зачіпа.

А вона, відчувши радість: ось нарешті Мурчик тут!

Ніжно щічкою торкає, його вуса,  лапки й … тут.

Тут виходить на балкон, покурити дід Антон:

 

– От хвостата потороча, ще біди нам тут наврочить!

І сердито – з  рушником…  Не побачення …- облом.

Довелось Мурку тікати, хвіст в смородині ховати.

ПосидІв, подумав трішки, вирішив спіймати мишку.

 

Щоб сусідам піднести, свою гідність довести.

Доки мишку полював, вечір вже в дворі настав…

Вже хвилюється Мишко, де ж пропав його Мурко.

Кличе, всюди загляда, чи ж не сталася біда?…

 

Кіт стрибає з гаража, тягне жирного мишА…

Гордо хвіст підняв трубою:  привітає хто героя?

А Мишко і тьотя Надя, придивившись до Мурка

Враз помітили обоє – повернулась муркота!

 

От цікаво, що ж за диво? Зранку ще ж лежав ліниво…

І куди несе трофей, до котів, чи до людей?

І пішли за ним тихенько, поховавши радість в жменьках.

А Мурко почапав знову, до сусідського балкону.

 

Спритно в нього застрибнув, перемогу ж ось здобув…

Вибрав кращого вазона, не аби що, а кротона

Вклав мишА на видне місце, щоби зручно було їсти.

Як захоче дід Антон, знову вийти на балкон,

 

І покурить і закусить, подобріє і відпустить

З нашим Мурчиком Маркізу, прогулятися донизу.

А Мишко і тьотя Надя –  не стрибать вже пізно радять

Доведеться виручати, руде чудо, волохате.

 

І пішли дзвонити в двері до Антона і Лукері

Відчинила внучка Настя, теж рябенька торба щастя.

Розказали про героя, скористався як дірою…

І про те, що він мишА, ніс сюди бо поважа

І Антона й внучку Настю, і своє пухнасте щастя…

 

  • Ох, хвостата потороча, знаю я чого він хоче J.

Дід Антон розправив плечі, і бадьоро, не старече

На свою Лукерю глянув, посміхнувся і розтанув.

Пригадав, як у ці двері, вперше він заніс Лукерю

 

Молода була завзята, до роботи і до свята.

Як дзвіночок голосок, і коса як колосок:

– Та і я ж був молодим, що Лукере, може з ним,

З цим рудим завзятим чортом, нашій киці буде фарт?

 

Посміхнулась тільки мудро, і кивнула –  та нехай.

Обійняв Антон Лукерю, запросили на вечерю

Тьотю Надю і Мишка, і Маркізу і Мурка…

 

2
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Юрій Трохименко

3
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 12-06-2022

Коментувати