Останній дзвоник…неначе пролунав,
Та заглушив його клятих сирен сигнал.
Вечірку, спогади, схід сонця вкрали,
І ще знайомих й рідних повбивали.

У макіяжі,на підборах посеред руїн і сажі,
Бо засіхнула на моє Та лапа вража.
І не вручили урочисто нам дипломи і медалі,
І ми не знаєм,що чекатиме нас далі…
І зачіски святкові, ти сьогодні- випускник,
Та свято не веселе, настрій в лютому ще зник.

Його й не було….настрою,він став настрОєм!
Що не здадуться наші і не склАдуть зброю.
А наша зброя у тилу – це вчитись далі,
І ще попереду дипломи і медалі!)

“- Випуск? Мій?”…”- Та ні!! Ракет!!”,
І навіщо купив той жакет?(
І туфлі будуть скоро замалі,
І мама плаче,стоячи в вікні.
І вальс прощальний не на часі,
І не посидим в нашім класі.
Не прИйдем на поріг ми школи,
Руїни,пил…все ніби вчора.

Та бог і з ним…аби живі і разом,
Ми краще “Слава Україні!” скажем.
Нову збудують школу, час лікує рани,
На перше вересня прийду у ролі Мами.

А Випускний наш буде потім, з гаслом
” Перемога!”
Ну а Росії лише в ад пряма дорога.
І хай той ад,що пеклом зветься, знає,
Рабів до Раю не пускали й не пускають.

А ми є Вільні, сильні,знай!!!
Бо Україна – то наш кРай!!!

10.06.2022

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Глух Катерина

66

Пишу для душі...від душі)

Коментарі: 0Публікації: 28Реєстрація: 01-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 01.04.2022

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій