Її душа бажала спокою,
А серце стукало усе гучніше,
Сміялась над віджитою епохою,
А та відповіла жорстокою війною.
Її душа бажала жити у любові,
А серце плакало від болю,
Перервана розмова на півслові…
Там пекло, там багато крові.
Її душа завчасно відчуває,
А серце збуджено дає підказку,
Такого жАху вічно не буває,
Хто прАвий, тому Всесвіт помагає.