Для голосування необхідно авторизуватись

Закатовані квіти

А в квітах є спогад, як в людях…

Ростуть,розквітають,своє доживають…

А потім всихають і тихо вмирають.

Я не лЮблю обірвані квіти-

Це чиїсь закатовані діти.

Це жорстока краса, їй милується око,

І складають і в’яжуть в букет крок за кроком.

Буяють і пахнуть,і радують очі,

Ніхто не спитає,чого вони хочуть…

Істота?Предмет?…вони?…неживе,

І кожен без роздумів рве їх і рве.

Все бачать на світі ..і радість, і горе,

Така нелегка їх квітуча є доля.

Стояти десь в вазі,дивитись в вікно,

Чи бути декором…як хтось п’є вино.

У квітах краса,це події момент,

Ідуть на концерт,у театр, в преЗент.

Я б краще із квітів поля дарувала,

І кожне б ім’я,ну чи прізвисько мало.

Милуйтесь! Садіть! Не зривайте Ви їх,

Даруйте букети і слів замість них!

 

 

 

 

2
Поділитись...

Автор публікації

Офлайн 1 день

Глух Катерина

67
Пишу для душі...від душі)
Коментарі: 0Публікації: 29Реєстрація: 01-04-2022

Бронзове перо

Достижение получено 01.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Думок на тему “Закатовані квіти”