Як я не хочу чути про зелені коридори,
Про смерть, про обстріл, про народу горе.
І Хрест Червоний їде по дорогах з крові,
Тепер там барикади, пункти пропуску нервові.
Я хочу чути про живих дітей, сусідів,
І молодь наша не лежатиме в могилі,
І що воскресли всі загиблі ЗСУ,
Бо скоро Пасха, маю мрію я таку…
Не хочу чути, що житла не маю,
Хоча тепер його я цінності не знаю.
Аби живі, аби здорові, хай без ноги чи в ріках крові.
І що за сином мати серце крає,
Як жити далі їй??? Бо сенсу вже немає.
Є мрія – Путін розіп’ятий, мрій ба більш нема…
Та Путіна не хоче навіть Сатана.