Злетілися чорні ворони,
Снуються по усьому полі,
А воно ж стоїть незоране,
Бо там стільки болі та крові,
У цей рік не зійде пшениця,
Замайорять маки червоні,
Не заспіває навіть птиця,
Коли так б’ють тривогу дзвони.
А блакитне небо над цвітом,
Дає зрозуміти віднині,
Дістається щастя та світло,
За всі сльози мами… дружини…