Із задоволенням впаду в твої обійми
І відпускати не захочу тебе, ні!
Крізь кілометри, відстані і війни
Сьогодні ти всміхаєшься мені.
Наші серця забились одночасно,
І вогник радості заяскравів в очах.
Ти поруч зараз і яке ж це щастя,
Хоч і не легким зовсім був до мене шлях.
Неначе вічність промайнула за плечима,
Як озернусь на зустріч нашу я останню,
Та бачу зараз очі твОї сині-сині,
В яких веселкою виблискує кохання.
Я в них загляну, а там тільки небо
Таке все чисте, жодної хмаринки.
Чого ж іще для щастя людям треба,
Хіба ж не зустріч із коханим на хвилинку?
Коли душа твоя виспівує від щастя
І, наче пташка, хоче полетіти,
Обійми, поцілунки, ніжність, ласка,
Що іще треба, просто щоб радіти?
Як мені добре у твоїх обіймах,
Тебе не хочу так я відпускати…
Та знову кілометри, знову відстань…
І знову буду я тебе чекати!
Автор публікації
